Програма з Української мови


 

Пояснювальна записка

Програму для вступу до КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж» з української мови для абітурієнтів на основі базової загальної середньої освіти у 2020 році розроблено на основі чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України (Наказ №804 від 07.06.2017 року): Українська мова. 5-9 класи– К.:Видавничий дім «Освіта», 2013.

Матеріал програми вступу абітурієнтів розподілено за такими розділами: «Фонетика. Графіка», «Лексикологія. Фразеологія», «Будова слова. Словотвір», «Морфологія», «Синтаксис», «Стилістика», «Орфоепія», «Орфографія», «Розвиток мовлення».

На вступному випробуванні з української мови абітурієнт повинен показати певний рівень знань з усіх розділів мовознавства.

Назва розділу, теми

Знання

Предметні уміння та способи навчальної діяльності

1. Фонетика.

Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й

Абітурієнт повинен уміти:

Визначати в словах голосні, тверді і м’які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошені голосні; ділити слово на склади; визначати звукове значення букв у слові. Визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групах приголосних, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й

2. Лексикологія.

Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми (відповідно до словника фразеологізмів за підручниками рівня «стандарт»)

Пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні; уживати слова в переносному значенні. Знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні вивчені групи слів; пояснювати значення фразеологізмів, приказок, прислів’їв, крилатих висловів, правильно й комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні

3. Будова слова.

Словотвір

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах

Відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів

4. Морфологія.

4.1 Іменник

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

Розпізнавати іменники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їхнім лексичним значенням, уживаністю в мовленні; визначати основні способи творення іменників; правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменники в мовленні, послуговуючись їхніми виражальними можливостями

4.2 Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м'яка групи)

Розпізнавати прикметники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розряди прикметників за значенням; ступені порівняння якісних прикметників, повні й короткі форми якісних прикметників; основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювання прикметників; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових

4.3 Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

 1) один, одна;

 2) два, три, чотири;

 3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;

 4) сорок, дев’яносто, сто;

 5) двісті – дев’ятсот;

 6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

 7) збірні;

 8) дробові.

 Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Особливості правопису числівників.

Розпізнавати числівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми числівників від помилкових; добирати потрібні форми числівників і використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваність числівників з іменниками

4.4 Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників

Розпізнавати займенники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання; відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно добирати потрібні форми займенників і використовувати їх у мовленні

4.5 Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот

Розпізнавати дієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни; використовувати один час і спосіб у значенні іншого; основні способи творення дієслів, зокрема видових форм, форм майбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказового способу дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.

Розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання; відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні.

Розпізнавати дієприслівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи їх творення; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами

4.6 Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу

Розпізнавати прислівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основні способи творення прислівників; відрізняти правильні форми прислівників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники в мовленні

4.7 Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників

 Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Правопис часток

Розпізнавати прийменники, визначати їхні морфологічні ознаки, групи прийменників за походженням і за будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Розпізнавати сполучники, визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням і будовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати сполучники в мовленні.

Розпізнавати частки, визначати групи часток за значенням і вживанням; правильно й комунікативно доцільно використовувати частки в мовленні

4.8 Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Правопис вигуків

Розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовувати вигуки в мовленні

5. Синтаксис

5.1 Словосполучення

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені

Розрізняти словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв'язок між словами й реченнями; визначати головне й залежне слово в підрядному словосполученні; визначати поширені й непоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираження головного слова

5.2 Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання)

Розрізняти речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання

5.2.1 Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження

Визначати структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета й присудка (простого й складеного), особливості узгодження присудка з підметом. Уміти правильно й комунікативно доцільно використовувати прості речення

5.2.2 Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок)

Розпізнавати види другорядних членів та їх типи й різновиди, визначати способи вираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно й комунікативо доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні; правильно розставляти розділові знаки при непоширеній прикладці, порівняльному звороті

5.2.3 Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні

Розпізнавати типи односкладних речень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власному мовленні

5.2.4 Речення з однорідними членами

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки - непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки при однорідних членах речення

Розпізнавати просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними, та правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості таких речень у мовленні; правильно розставляти розділові знаки в них

5.2.5 Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв'язку простих речень у складному:

 1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

 2) інтонація.

 Типи складних речень за способом зв' язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення

Розпізнавати складні речення різних типів, визначати їх структуру, види й засоби зв' язку між простими реченнями. Добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті. Правильно розставляти розділові знаки, будувати схему такого речення

5.2.5.1 Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв' язки між частинами складносурядного речення

Розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв' язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні

5.2.5.2 Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв'язку між частинами:

 1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

 2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

 3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю

Розпізнавати складнопідрядні речення, визначати їх будову, зокрема складнопідрядних речень з кількома підрядними, уміти відображати її в схемі складнопідрядного речення; визначати основні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характером зв' язку між частинами. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування

5.2.5.3 Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

 1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

 2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

 Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Розпізнавати безсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їхніми частинами-реченнями (однорідними й неоднорідними), особливості інтонації безсполучникових складних речень. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні

5.2.5.4 Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Визначати структуру складних речень з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цього типу в мовленні

5.3 Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог

Визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати; правильно вживати розділові знаки в конструкціях із прямою мовою та діалозі

6. Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції

Розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них. Уміти користуватися різноманітними виражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.

 Відображення вимови приголосних звуків:

 1) [дж], [дз], [дз’];

 2) [ґ];

 3) [ж], [ч], [ш], [дж];

 4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

 5) м’яких приголосних;

 6) подовжених приголосних.

 Вимова слів з апострофом

Визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків, наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм

8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови.

Розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила

9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст як середовище функціонування мовних одиниць. Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв’язку речень у тексті. Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними особливостями. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення

Уважно читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне. Критично оцінювати прочитане. Аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. Будувати письмове висловлення, логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму, обраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети. Уміти формулювати, добирати доречні аргументи і приклади, робити висновок, висловлювати власну позицію, свій погляд на ситуацію чи обставини; правильно структурований текст, використовуючи відповідні мовленнєві звороти. Знаходити й виправляти похибки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання

 

Рекомендована література:

1. Орфографія української мови просто про складне / Радченко І. - К.: «Шкільний світ», 2008.

2. Зубков М. Збірник диктантів для випускників та абітурієнтів з української мови. - Харків: СПДФО Співак Т.К., 2007.

3. Зубков М. Українська мова. Універсальний довідник. - Харків: ВД «ШКОЛА», 2009.

4. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів: навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2007.

5. Новий довідник: Українська мова. Українська література. - К.: ТОВ «КАЗКА», 2008.

6. Плющ М.Я., Гринас Н.Я. Граматика української мови в таблицях: навчальний посібник. - К.: Вища школа. - 2004.

7. Тести. Українська мова. 5-12 класи/ За ред. д.філол.н. проф. Гуйванюк Н.В. - К.: Академія, 2009.

8. Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. пік. з укр. та рос. мовами навчання/ О.М. Бєляєв та ін. - К.: Освіта, 2007.

9. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2007

10. Ваш репетитор з української мови: Посібник. Вид. 2-е / кол. авторів під керівн. М.Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003. – 72 с.

11. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. Вид. 3-є. – К.: Вища шк., 1982. – 288 с.

12. Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів: Навч. посібник для учнів. – К.: Освіта, 1994. – 161 с.

13. Ніколаєнко І.О., Терновська Т.П., Ужченко В.Д. Збірник вправ і завдань з української мови. Для підготовки до випускних і вступних іспитів. – К.: Освіта, 1997. – 224 с.

14. Олійник О. Українська мова 10 –11 . Підручник для 10-11 класів середньої школи. – К.: Вікторія, 1998. - 467 с.

15. Пентилюк М.І., Іващенко О.В. Українська мова: Підручник-комплект. – К.: Ленвіт, 2001. – 352 с.

16. Сагач Г.М. Золотослів: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних закладів. - К.: Райдуга, 1993.– 378с.

17. Скуратівський Л.В. Українська мова. Елементи практичної риторики: Додаток до підручника” Українська мова, 10-11 кл.” для загальноосв. навч. закладів з укр. та рос. мовами навчання. – К.: Освіта, 2004. – 128 с.

18. Українська мова: Підруч. для 10-11 кл. шк.. з укр. та рос. мовами навчання/ О.М Бєляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова. – К.: Освіта, 1997. – 240 с.

19. Українська мова: Підручник для учнів старших класів середніх навчальних закладів нефілологічного профілю та абітурієнтів / Галетова А.Г., Гайдаєнко І.В., Горошкіна О.М., Паламарчук О.С., Пентилюк М.І. – К.: Ленвіт, 2003. – 272 с.

20. Учіться висловлюватися / П.І.Білоусенко, Ю.О.Арешенков, Г.М.Віняр та ін. – К.: Рад шк., 1990. – 126 с.

 

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова приймальної комісії

КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж»

________________Л.А. Ковалівська

«___» ___________ 2019 р.

 

 

 

КРИТЕРІЇ

оцінювання письмових робіт абітурієнтів

за тестовими технологіями

з української мови

Тестові завдання з української мови для абітурієнтів на основі базової загальної середньої освіти розроблено відповідно до чинних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання, затверджених Міністерством освіти і науки України (Наказ №804 від 07.06.2017 року): Українська мова. 5-9 класи  – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

Призначення тесту з української мови: оцінити ступінь підготовленості абітурієнтів з української мови з метою конкурсного відбору для навчання у КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж».

На виконання тесту з української мови відведено 90 хвилин.

Використання додаткових матеріалів, обладнання, підручників та посібників під час виконання тесту абітурієнтам не дозволяється.

Структура тесту з української мови: завдання розподілено за чотирма рівнями складності. Загальна кількість завдань – 22.

Максимальна кількість балів, яку можна набрати за правильно виконані завдання – 12б.:

Рівень

 завдання

Кількість питань

Кількість балів за одне питання

Загальна кількість балів

Перший рівень–початковий

1-12

12

0,25

3

Другий рівень – середній

13-18

6

0,5

3

Третій рівень – достатній

19-21

             3

(у кожному по 4 «логічні пари»)

1

(0,25 за кожну «логічну пару»)

3

Четвертий рівень – високий

22

1

3

3

Відповіді на запитання І-ІІІ рівнів абітурієнт заносить до бланку відповідей у вигляді позначки Х .

Виправлення, закреслювання, підчищення завдань І-ІІІ рівнів, зроблені рукою абітурієнта у вкладинці, зараховуються як неправильна відповідь. Виправити неправильну відповідь можна лише у відведених для цього місцях у Таблиці виправлень.

У такому випадку зараховується тільки відповідь із Таблиці виправлень.

Перший рівень – початковий – містить 12 завдань (завдання 1-12).

До кожного завдання пропонується 4 варіанти відповіді, з яких лише один правильний.

Завдання вважається виконаним, якщо абітурієнт вибрав і позначив правильний варіант у бланку відповідей.

Завдання вважається невиконаним, якщо:

• позначено неправильну відповідь;

• позначено два або більше варіанти відповіді, навіть якщо серед них є правильний;

• відповідь не позначено взагалі;

• позначено правильний варіант у бланку відповідей, а в Таблиці виправлень позначено неправильний варіант відповіді на це питання.

Максимальна кількість балів – 3 бали (по 0,25б. – за кожну правильну відповідь).

Другий рівень – середній – містить шість завдань (завдання 13-18).

До кожного завдання пропонується 5 варіантів відповіді, з яких 1 – правильна.

 Завдання вважається виконаним, якщо абітурієнт вибрав і позначив один правильний варіант відповіді у бланку.

 Завдання вважається невиконаним, якщо:

• не позначено правильної відповіді;

• відповіді не позначено взагалі;

• позначено правильний варіант у бланку відповідей, а в Таблиці виправлень позначено неправильний варіант відповіді на це питання.

Максимальна кількість балів – 3 бали (по 0,5 б. – за правильну відповідь).

Третій рівень – достатній – містить три завдання (завдання 19-21), які передбачають встановлення відповідності («логічні пари»).

У завданнях пропонується співвіднести характеристику мовного явища, позначеного літерою, з прикладом цього явища, позначеного цифрою.

Завдання вважається виконаним правильно, якщо:

• абітурієнт правильно встановив «логічні пари» (вибрав і позначив правильну літеру (від А до Д) навпроти кожної цифри (від 1 до 4) у бланку відповідей).

Завдання вважається невиконаним, якщо:

• не позначено жодної правильної відповіді;

• відповіді не позначено взагалі;

• позначено правильний варіант у бланку відповідей, а в Таблиці виправлень позначено неправильний варіант відповіді на це питання.

Максимальна кількість балів – 3 бали (по 0,25б. – за кожну правильну відповідь («логічну пару»)).

Четвертий рівень – високий – містить одне завдання відкритого типу (завдання 22).

 У завданні необхідно записати речення, правильно розставивши в ньому розділові знаки. Підкреслити граматичні основи, накреслити схему речення, визначити й записати вид підрядного речення.

 Завдання вважається виконаним правильно, якщо:

• розділові знаки в реченнях розставлено відповідно до пунктограм – всього 0,75б. (три контрольних місця (БСР,СПР, ускладнення в простому реченні) по 0.25б.). За правильно поставлені розділові знаки при ускладненні в простому реченні - 0,25б. (розділові знаки повторюються в кожному простому реченні, тому всього буде нараховано 0,25б.) та по 0,25б. за кожний правильно поставлений розділовий знак між частинами складних речень – БСР та СПР). Одне з простих речень ускладнене. Кількість розділових знаків при одному ускладненні не збільшує кількість нарахованих балів (одне ускладнення вважається однією пунктограмою). Якщо парний розділовий знак пропущено, завдання вважається не виконаним і бал не нараховується. Якщо розділовий знак (у контрольному місці) не відповідає правилу або не поставлено зовсім, бал не нараховується. Зайвий розділовий знак розцінюється як пунктуаційна помилка. У такому випадку знімається 0,25б. із загальної кількості балів за кожен зайвий розділовий знак. Якщо розділові знаки в одному з простих речень БСР поставлено, а в іншому такому ж реченні СПР пропущено, завдання вважається невиконаним і бал не нараховується;

• граматичні основи речення визначені відповідно до вимог – 1б. (по 0,5б. за кожну правильно визначену граматичну основу речення). Якщо граматична основа речення визначена неправильно, не повністю або не визначена зовсім, завдання вважається не виконаним і бал не нараховується. У випадку, якщо головні члени речення однорідні, бали нараховуються як за один. Якщо хоч один з однорідних головних членів речення не визначено або визначено неправильно, завдання вважається не виконаним і бал не нараховується;

 • накреслена лінійна схема складнопідрядного речення – 0,5б. Якщо у схемі допущено неточності (квадратні дужки вжито замість круглих і навпаки, відсутні розділові знаки між частинами складного речення, відсутній сполучник або вказаний у невідповідному місці, відсутня стрілка, яка показує напрямок залежності речень, відсутнє питання від головного речення до підрядного та інше), завдання вважається не виконаним і бал не нараховується;

• вид підрядного речення визначено відповідно до вимог – 0,25б. Якщо вид підрядного речення визначений неправильно або не визначений зовсім, завдання вважається не виконаним і бал не нараховується.

Бали може бути знято:

- за порушення черговості виконання завдань (навіть одного) – 0,25 б.;

- за кожну орфографічну помилку – 0,1б.;

- за виправлення (п’ять і більше) – 0,25б.;

- за пунктуаційну помилку (зайвий розділовий знак) – 0,25б.;

- за неохайно виконане завдання (при відсутності інших недоліків) – 0,25б.

Максимальна кількість балів за завдання ІV рівня – 3 бали.

 

 

ТАБЛИЦЯ

«Перерахування тестових балів в оцінку за 12-бальною шкалою»

 

Тестові бали

0 – 1,45

1,5 – 2,45

2,5 –3, 45

3,5 – 4,45

4,5 – 5,45

5,5 – 6,45

6,5 – 7,45

7,5 – 8,45

8,5 – 9,45

9,5 – 10,45

10,5 – 11,45

11,5 – 12,0

Оцінка

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

 

 

 

 

 

Розглянуто та схвалено на засіданні

приймальної комісії

КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж»

Протокол №____ від ____________ 2019 р.