Публікації

ДОСЛІДЖЕННЯ ГРУПОВИХ УЯВЛЕНЬ ТА СТАВЛЕННЯ

ДО ПРОБЛЕМ ЯКОСТІ ОСВІТИ СЕРЕД СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

О.В.Сербіна

КЗОЗ ”Богодухівський медичний коледж”

Освіта - фундаментальний чинник суспільства, головний творець та розповсюджувач знань, потужний фактор розвитку людського потенціалу та економічного зростання. Рівень розвитку освіти визначається не тільки високою можливістю доступу населення до освіти, але і якістю освіти, яка дасть змогу спеціалісту і країні бути конкурентноспроможними на світовому ринку праці.

Забезпечення якості освіти є однією з головних умов проведення ефективного реформування освітньої галузі. Важливою вимогою сьогодення є залучення до реформування освіти не тільки педагогів, а й студентів, батьків і роботодавців: “Одним з основних зрушень у процесі розвитку системи забезпечення якості є усвідомлення важливості участі в цьому процесі всіх зацікавлених осіб і особливо студентів. Стандарти та рекомендації по забезпеченню якості освіти підкреслюють необхідність участі не тільки студентів, а й роботодавців у процесі оцінювання якості освіти”[5;с.8]. Залучення стейкхолдерів до розроблення і запровадження процедур забезпечення якості важливо не тільки з точки зору відповідальності перед суспільством, але і для забезпечення того, що запровадженні освітні програми задовольнять потреби студентів і роботодавців, як споживачів освітніх послуг.

Студенти країн-учасниць Болонської угоди беруть участь у різних формах контролю якості освіти. Зокрема, анкетування з метою проведення внутрішнього оцінювання якості навчання у ВНЗ, участь у роботі державних агенств забезпечення якості, консультування експертів, що проводять зовнішнє оцінювання якості освіти.

У більшості європейських країн поширена практика залучення роботодавців до оцінки якості освіти. При проведенні оцінки представників із неакадемічного середовища включають до складу експертів, залучають до керівництва діяльністю Агенств із забезпечення якості та до контролю за дотриманням Кодексу практики забезпечення академічної якості та стандартів у вищій освіті.

В Україні система освіти залишається закритою, вимоги до якості формуються і перевіряються переважно виконавцями, а не реальними замовниками освітніх послуг і не завжди співвідносяться з дійсними потребами відкритого ринку. Формування культури громадського контролю за якістю освіти є необхідною умовою змін в освітній галузі.

Розглядаючи проблему якості освіти, ми закцентували увагу саме на соціально-психологічному аспекті проблеми, під яким розуміють “особливості відображення цієї проблеми в громадській думці, групових уявленнях суб'єктів освітнього процесу”[4;с.79].

Дослідження в Україні соціально-психологічного аспекту якості освіти проводилося Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України в 2006 році. Опитування показало, що респонденти в розумінні “якість освіти” на перше місце ставлять розвиток студента як самодостатньої особистості, сформованість його світогляду, моральних переконань (40,3%), на другому — зв'язок знань із життям, здатність застосовувати їх на практиці (37,9%), на третьому — високий рівень одержуваних студентами знань (31,9%) [4]. Аналіз проведених досліджень в різних ВНЗ України дає можливість стверджувати, що суспільство недооцінює відповідність змісту освіти вимогам часу та необхідність управління освітніми процесами. Таким чином ми приходимо до висновку, що громадськість індеферентно ставиться до ідей модернізації освіти [4].

Метою нашого вивчення стали групові уявлення та ставлення до проблем якості освіти серед студентів нашого коледжу. У дослідженні частково була використана методика та процедура, розроблена С.М.Івченко, О.П.Щотка [2].

Опитування проводилося серед студентів Богодухівського медичного коледжу. У ньому взяли участь студенти ІІІ-IV курсів (35 осіб, з них 6 чоловіків, 29 жінок) віком від 17 до 20 років (середній вік — 18,3).

Студентам була запропонована анкета “Якість освіти”. Спочатку респондентів просили прорангувати за ступенем значущості перелік компетенцій випускника за стандартами Болонського процесу (Таблиця 1). На перше місце вийшла “здатність навчатися”, друге - “базові компетенції в певній науковій сфері”, “здатність спілкуватися рідною мовою”. Характерно, що такі компетенції, які дійсно підвищують конкурентноспроможність випускника, як підприємницькі навички, володіння комп'ютерними технологіями та іноземними мовами, посіли останні позиції в рейтинговому списку.

Таблиця 1

Оцінка значущості різних компетенцій

за стандартами Болонського процесу

Компетенції

Рангове місце

Здатність навчатися

1

Базові компетенції в певній науковій сфері

2

Здатність спілкуватися рідною мовою

3

Здатність творчо адаптуватися до змін

4

Загальна культура

5

Підприємницькі навички

6

Здатність використовувати комп'ютерні технології

7

Здатність спілкуватися іноземною мовою

8

 

Серед показників якості освіти (Таблиця 2) респонденти вважають найбільш важливими: “якість навчальних програм”, “рівень підготовки студентів”, “рівень кваліфікації викладацького складу”. Четверте місце посідає “стан матеріально-технічної бази коледжу”, що є також важливим, на думку випускників, для якості освіти. Характерно, що зв'язок з практикою — як “кількість випускників, які працюють за спеціальністю”, “професійні досягнення випускників” та “конкурентноспроможність випускників на ринку праці” - посідають восьме, дев'яте та десяте місце.

Цікаво, що “активна наукова діяльність викладача” посідає п'яте місце в рейтинговому списку студентів нашого коледжу, на відміну від отриманих результатів проведених серед студентів ВНЗ ІІІ-ІV р.а. [2].

Таблиця 2

Оцінка значущості показників якості освіти

Показники якості освіти

Рангове місце

Якість навчальних програм

1

Рівень підготовки студентів

2

Рівень кваліфікації викладацького складу

3

Стан матеріально-технічної бази коледжу

4

Активна наукова діяльність викладача

5

Розвинена інфраструктура коледжу

6

Рівень запровадження інновацій в коледжі

7

Кількість випускників, які працюють за спеціальністю

8

Професійні досягнення випускників

9

Конкурентноспроможність випускників на ринку праці

10

Респонденти вважають, що забезпечення якості освіти здійснюється шляхом систематичної оцінки і стимулювання якості викладання, оцінки досягнень у навчанні студентів та акредитації коледжу. Студенти погано розуміють, що для забезпечення належної якості освіти необхідно ефективне управління якістю освіти (Таблиця 3).

Відповідаючи на питання, що треба зробити для підвищення якості освіти, 77% студентів визначили необхідність створення умов, які б стимулювали їх до самостійної пізнавальної діяльності. На другому місці - “налагодити тісну взаємодію освіти та медичної науки” (37%).

Таблиця 3

Уявлення студентів про забезпечення якості освіти

Що з переліченого нижче проводиться у коледжі для забезпечення належної якості освіти?

%

Систематична оцінка і стимулювання якості викладання

27

Оцінка досягнень у навчанні студента

20

Акредитація коледжу

19

Постійне підвищення викладачами свого професійного розвитку

17

Розробка якісних навчальних планів

14

Управління якості освіти

3

Водночас “залучати роботодавців до оцінювання рівня професійної компетентності студентів”, “створити спеціалізовані акредитаційні агенції”, “частіше проводити перевірки діяльності коледжу” оцінюються студентами досить низько від 12% до 5%.

Таблиця 4

Оцінка студентами заходів з підвищення якості освіти

Що з переліченого нижче треба зробити насамперед, аби підвищити якість освіти?

(можна вибрати декілька відповідей)

%

Створити умови, які б стимулювали студентів до самостійної пізнавальної діяльності

77

Налагодити тісну взаємодію освіти та медичної науки

37

Удосконалювати рейтингову систему оцінювання результатів діяльності навчального закладу.

36

Запровадити постійно діючий моніторинг якості освіти з урахуванням світового, європейського та національного досвіду

25

Посилити відповідальність керівництва коледжу за якістю освітніх послуг

24

Залучати роботодавців до оцінювання рівня професійної компетентності студентів

14

Залучати батьків до оцінювання рівня якості освіти

12

Створити спеціалізовані акредитаційні агенції (організації, які розроблять методи оцінки якості)

6

Частіше проводити перевірки діяльності коледжу

5

 

Для вивчення уявлень студентів про характеристики, чинники та інші аспекти, які пов'язані з якістю освіти, було запропоновано список тверджень, що характеризують певне ставлення до освіти, відношення до нововведень, позиції в житті, доступності освіти (Таблиця 5).

Найбільша частка респондентів вважає, що якісна освіта потребує здобуття професійних вмінь (94%); освіта повинна навчити вчитися протягом життя (91%). Переважна більшість студентів вважає, що якісна медична освіта неможлива без співпраці з лікувально-профілактичними закладами (86%) та відповідної матеріально-технічної бази (83%).

Таблиця 5

Уявлення студентів про систему та проблеми якості освіти (%)

 

 

Так

Ні

Не знаю

1. Про якість освіти свідчить конкурс абітурієнтів

66

17

17

2.Ознакою освіти є міжнародне визнання навчального закладу

66

17

17

3.Залучення студентів до дослідницької роботи підвищує рівень освіти

80

6

14

4.Якість освіти визначається рівнем працевлаштування випускників

54

34

11

5.Якісна освіта неможлива без співпраці з лікувально-профілактичними закладами

86

14

-

6.Для підвищення якості освіти потрібно її докорінно реформувати у відповідності до сучасних вимог

51

17

32

7.Повернення до класичних радянських традицій сприятиме підвищенню якості освіти

17

63

20

8.Якщо я маю власну думку, мені завжди хочеться дізнатися, що з цього приводу думають інші

54

40

6

9. Мені не потрібно радитися з іншими, якщо я маю чітке уявлення про предмет

53

36

11

10. Я завжди знаходжу щось нове, цікаве і першим випробовую його

26

60

14

11. Освіта повинна орієнтуватися на загальний розвиток людини

80

14

6

12.Якісна освіта потребує здобуття конкретних професійних умінь

94

-

6

13.Освіта повинна навчити вчитися впродовж усього життя

91

6

3

14.Після отримання диплому випускник має бути затребуваний будь-де у світі

77

11

12

15.Академічна успішність часто не відповідає справжньому рівню отриманих знань

49

21

30

16.Якість освіти можна оцінити тільки через тривалий період часу

45

41

14

17.Якісна освіта неможлива без відповідної матеріально-технічної бази

83

7

10

18.Рівень мого власного добробуту залежить насамперед від мене, а не від соціально-економічної ситуації в державі

75

18

7

19.Життя людини значно більшою мірою визначається зовнішніми обставинами, ніж її власними зусиллями

37

43

20

20.Аби відстояти власні інтереси та права, за них необхідно боротися

100

-

-

21.Необхідно вміти пристосовуватися до реальності, а не витрачати сили на боротьбу з нею

71

17

12

22.Для мене та членів моєї родини якісна освіта не є доступною

13

77

10

23. Якісні освітні послуги є цілком доступними для мене і членів моєї родини

77

14

9

 

Погоджуються, що академічна успішність не є показником рівня знань (49%); що повернення до радянської системи не сприятиме підвищенню рівня якості знань (63%).

У питанні щодо престижності навчального закладу 66% студентів вважають, що конкурс абітурієнтівсвідчить про якість освіти. Амбівалентну відповідь дали опитувані щодо твердження “якість освіти можна оцінити тільки через тривалий період часу” – 45% погодилися з ним і 41% не погодилися. Неоднозначним виявилося уявлення про спрямування освіти – 80% вважають, що освіта повинна орієнтуватися на загальний розвиток людини і водночас 94% респонденти вважають, що якісна освіта потребує здобуття конкретних професійних вмінь.

Цікавими є результати у сфері життєвої позиції. 100% опитуваних вважають, що за свої права треба боротися. В той же час, з протилежним твердженням “необхідно вміти пристосовуватися до реальності, а не витрачати сили на боротьбу з нею” погодилися 71% респондент. Тобто присутня неоднозначність на рівні індивідуальних суджень. Також 75% студентів вважають що рівень добробуту залежить насамперед від них самих, одночасно 37% вважають вирішальними зовнішні обставини, а 43% з цим не згодні. Якісну освіту вважають для себе доступною 77% опитуваних, що підтверджується негативною відповіддю на протилежне судження – 77%.

Отже, результати опитування студентів медичного коледжу показали, що вони під якістю освіти розуміють суму отриманих знань та їх зв'язок з практикою. В той же час респонденти недооцінюють зв'язок якості освіти з формуванням компетенцій, які підвищують конкурентноспроможність випускників — володіння інформаційними технологіями, іноземними мовами та підприємницькі навички.

Найбільш важливими показниками якості освіти виступають якість навчальних програм, рівень підготовки студентів і рівень кваліфікації викладацького складу. Водночас найменш важливим виявився зв'язок із практикою, а саме кількість випускників, які працюють за спеціальністю, професійні досягнення випускників та їх конкурентноспроможність на ринку праці.

Майже нічого не знають студенти про управління якістю освіти, моніторинг якості та інші сучасні форми контролю якості освіти.

Таким чином, роботу зі студентами, як суб'єктами освітнього процесу, необхідно спрямувати на формування їх громадської думки, підвищити рівень поінформованості з питань управління якістю освіти та інноваційного варіативного характеру сучасної освіти.

 

Література:

  1. Вікторов В. Основні критерії та показники якості освіти // Вища освіта України, 2006. – №1. – С.54-59.

  2. Іванченко С.М., Щотка О.П. Соціально-психологічне дослідження проблеми якості освіти // [електроний ресурс] Режим доступу: http://lib.iita.gov.ua.

  3. Слюсаревський М.М. Проблеми якості освіти: соціально-психологічний контекст // Соціальна психологія. – 2007. – №1. – С.79-88.

  4. Чужиков В., Антонюк Л. Соціальні наслідки євроінтеграції України. 2012 // [електронний ресурс] Режим доступу: http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/09543. Pdf.

  5. Шевченко Л. С. Якість вищої освіти: сутність, оцінка, управління // [електроний ресурс] Режим доступу:http://www.rusnauka.com/3 _ SND_ 2010/Economics/58095.doc.htm.

 

 

ОСВІТНІЙ МЕНЕДЖМЕНТ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

А.А. Павленко

КЗОЗ “Богодухівський медичний коледж”

Однією з найважливіших складових якісної підготовки фахівців, які відповідають запитам сьогодення, безперечно, є практична підготовка, оскільки вона сприяє глибшому оволодінню обраної студентом спеціальності і швидшій адаптації випускників до роботи в ринкових умовах. Основними умовами реалізації концепції управління якістю освітнього процесу в коледжі є взаємозв'язок навчального закладу із зовнішніми структурами, такими як ринок праці і освітніх послуг, лікувальні та інші навчальні заклади, органи управління. Для поліпшення та удосконалення практичної підготовки студентів медичних спеціальностей у коледжах та училищах необхідно ліквідувати перевантаження та відірваність навчальних планів від потреб лікувальних установ та закладів, що надасть можливість максимально якісно підготувати майбутніх фахівців до практичної роботи, забезпечити надбання навиків роботи. Багато питань якості освіти, які виникають в даний час у навчальному закладі, пов'язані зі змінами в підходах до професійної підготовки фахівців, заснованих на вмінні самоактуалізуватися. 

Велике значення має правильна організація практичних занять, причому успіх справи нерідко залежить від того, як побудована у комплексі система організації та управління його діяльності, навчальних традицій, які звичайно присутні на практичних заняттях. Важлива деталь, наскільки тісно закріпились відносини між учасниками процесу та в чому полягає їх зацікавленість одне в одному. Сфера взаєморозуміння повинна організаційно діяти на студентів і викликати у них бажання працювати. Всі учасники повинні діяти за принципом здорового стимулу, що підтримується бажанням привити необхідні вміння та знання, які безперечно допоможуть в подальшому.

Управління процесом навчання в коледжі передбачає реалізацію діяльності за такими напрямками: підпорядкування дій усіх суб'єктів освітнього процесу єдиній меті; визначення характеру і стилю взаємодії викладача та студентів як суб'єктів освітнього процесу; діагностику професійної компетентності і професійно-значущих якостей майбутніх молодших спеціалістів та викладачів у єдиному смисловому ключі; установка прямих і зворотних, зовнішніх і внутрішніх зв'язків між різними видами, формами, структурними елементами системи управління процесом навчання; системну організацію дій всіх структурних компонентів внутрішньоколеджного управління на основі сучасних інформаційних технологій.  Робота над розв'язанням кадрових проблем викладачів, їх мотивації до якісної професійної діяльності також неодмінна умова процесу навчання

У коледжі значна увага приділяється формуванню у студентів практичних вмінь і навичок на що передбачено близько 70% навчального навантаження. Поєднуючою ланкою між практичними заняттями і навчальною практикою є розроблені викладачами практикуми, задачники, робочі зошити, збірники зразків заповнення документів. Усі елементи навчання детально описуються в інструкційних картках, які студенти отримують до кожного заняття. Важливою складовою практичної підготовки є забезпечення оволодіння студентами сучасними методами і формами організації роботи, формування та розвиток практичних умінь і навичок, необхідних для здійснення професійної діяльності та прийняття самостійних рішень у реальних виробничих умовах, виховання в майбутніх фахівців потреби систематично оновлювати свої знання та застосовувати їх у практичній діяльності, поліпшувати якість та ефективність самостійної роботи студентів, зосереджувати увагу на організаційно-методичному забезпеченні самостійної роботи, урізноманітненні її форм та видів.

Невід'ємною складовою частиною процесу підготовки фахівців у коледжі є виробнича практика. Її мета – оволодіння студентами сучасними методами та формами організації в галузі їх майбутньої професійної діяльності, формування в них професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та застосовувати їх у практичній діяльності. До початку практики студенти проходять інструктаж, на якому детально розглядаються всі етапи та складові практики, ознайомлюються з вимогами до підготовки та оформлення звіту-щоденника. Питання планування і організації практичної роботи в умовах ЛПЗ мають особливе значення і повинні узгоджуватись з освітнім процесом навчального закладу. У разі об'єднання зусиль учасників обох сторін і при правильному підході до використання виробничих потужностей та кадрового потенціалу можна досягти позитивного ефекту, оскільки концентрація наявного співробітництва в комплексі дозволить більш повно використовувати відповідні виробничі та технологічні потужності в освітньому процесі. Оскільки в організації практики бере участь персонал лікувальних закладів, він не тільки повинен знати техніку справи, але і володіти певною підготовкою. Кожен керівник практики від підприємства повинен розуміти, коли і як слід допомогти студенту, а в яких випадках "допомога" може принести шкоду. Він може підказати студентові один з варіантів виконання завдання з розв’язання виробничої задачі, тоді як основною його метою є самостійна розробка студентом алгоритму вирішення ситуації. Правильне відношення керівника практики від ЛПЗ до роботи навчального закладу сприятиме всебічному оволодінню студентами-практикантами відповідними навичками з оволодіння певною спеціальністю та набуття ними практичного досвіду. Проаналізуємо, що ускладнює проходження практики в лікувальному закладі. Найчастіше студенти вказують на відсутність хворих, які дають дозвіл на виконання тих чи інших маніпуляцій, недостатня консультативна допомога та незацікавленість керівників практики від підприємства у роботі студентів. Після проходження практики та контактів з працюючими спеціалістами у студентів змінюється оцінка своїх професійних якостей. Таким чином посилюється критичне ставлення до своїх знань, умінь і навичок, професійної майстерності;  підвищуються вимоги до особистої компоненти;  знижується уявлення про себе як підготовленого спеціаліста; тому змінюється відношення до обраної професії.  Вважають рівень своєї практичної підготовки достатнім 70% студентів, а незадоволені ним відповідно 30%.

Не можна не відзначити, що у професійно-практичній підготовці за останні роки спостерігається сплеск інноваційної активності. Це свідчить про те, що ми шукаємо відповіді на питання, які поставила сучасна дійсність. Йде модернізація змісту освіти, моделей навчання та управління. В якості критеріїв ефективності управління якістю освіти в коледжі можна визначити:  успішність реалізації установок освітньої діяльності, обумовлених соціальним замовленням і сучасним ринком праці;  якість освіти, що розглядається як єдність якості умов, реалізації та результатів освітнього процесу;  ступінь готовності викладацького колективу до реалізації управлінських рішень, що забезпечують якість освіти;  зростання професійної компетентності колективу викладачів.

 Спілкуючись після працевлаштування студентів з керівниками закладів та установ, більшість роботодавців вважають, що молоді спеціалісти в медичному коледжі отримали достатню практичну та теоретичну підготовку. Недоліки ж у підготовці випускників вони визначили таким чином: не завжди є бажання працювати за фахом; не досить високий рівень підготовки до роботи в колективі; відсутність ініціативи; низький рівень організованості.  З метою поліпшення підготовки студентів медичних закладів до майбутньої професійної діяльності необхідно: проводити комплекс заходів з вивчення потреби фахівців тієї чи іншої спеціальності в роботодавців; укладати середньострокові (до трьох років) та довгострокові (до п’яти років) договори про забезпечення студентів вищих навчальних закладів базами практики; максимально наблизити навчальні плани та робочі навчальні програми вищих навчальних закладів до вимог майбутнього місця роботи; розробити та запровадити систему ранньої адаптації випускників на первинних посадах; сприяти співпраці між викладачами-керівниками практики від навчальних закладів та керівниками практики від ЛПЗ;  залучати фахівців-практиків, керівників різних рівнів до викладання окремих дисциплін, спецкурсів, участі у фахових конференціях, круглих столах тощо.

Аналіз сучасного стану управління процесом практичної підготовки молодших спеціалістів показує, що необхідно шукати ефективні форми та методи організації практики в сучасних умовах. Тому формування професійної компетентності студентів є одним з головних завдань професійно-практичної підготовки, і для цього необхідно створити всі умови. Система організаційно-методичного забезпечення практичної підготовки студентів потребує суттєвої реорганізації, відродження і нарощення ефективності практичної підготовки студентів за рахунок інновацій, що мають впроваджуватись. Практична підготовка студентів повинна здійснюватись за спеціальними педагогічними технологіями, які забезпечать досягнення поставлених завдань. Аналіз проблеми освітнього менеджменту у процесі професійно-практичної підготовки показав, що підходи до вирішення цього актуального завдання вельми варіативні та єдиної позиції з даного кола питань не вироблено.

Для покращення умов проведення практики необхідно залучати на конференції з підведення підсумків виробничої та переддипломної практик кваліфікованих працівників, керівників практики від ЛПЗ, залучати їх до керівництва ДЕК.  Необхідно зрозуміти, що добре організована практична підготовка дає можливість студенту не тільки оволодіти конкретними уміннями і навичками, поєднати теорію з практикою, а головне – відчути себе фахівцем. 

Література:

1. Багутдінова М. Управління якістю освіти / Н. Багутдінова М., Новіков. / / Стандарти і якість. - 2002. - № 9.

2. В.Ф.Москаленко, О.П.Яворовський, Л.І.Остапюк Про шляхи удосконалення якості вищої медичної освіти в контексті вимог болонського процесу.

3. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять у медичних вузах. Методичний посібник для слухачів ФПК первинних циклів. - К.,2006.,- 80с.

4. Система управління якістю медичної освіти в Україні / І.Є. Булах, О.П. Волосовець, Ю.В. Вороненко та ін. – Дніпропетровськ: Артпрес, 2003. – 211 с.

5. Щеглов П.Є. Якість вищої освіти. Ризики при підготовці фахівців/ П.Є.Щеглов, Н.Ш.Нікітіна// Університетське управління: практика і аналіз.- 2003.-№1.

 

 

ТЕХНОЛОГІЇ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНЬОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА РІВНІ ВІДДІЛЕННЯ ЯК СТРУКТУРНОГО ЕЛЕМЕНТУ ВНЗ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Л.В.НАЗАРЕНКО

КЗОЗ «БОГОДУХІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Сучасне українське суспільство існує в перехідних умовах до ринкової економіки. Ці умови характеризуються глибокими реформаторськими змінами, в тому числі і в системі національної освіти. В рамках цього зростає роль і значення менеджменту як сучасної теорії і практики соціального управління, з яким пов`язаний пошук нових шляхів і засобів ефективного управління навчальними закладами різного рівня.

У своїх працях Н.Л.Коломенський, розглядаючи науково-психологічні засади менеджменту в освіті, вважає, що останній – це усвідомлена взаємодія керівника навчально-виховного закладу з іншими людьми – підлеглими, партнерами, співробітниками, батьками, дітьми, спрямована на забезпечення активної і скоординованої участі їх у досягненні поставленої мети. Аналізуючи інші джерела за даною тематикою, слід зауважити, що кардинальні зміни соціально-економічних умов функціонування закладів освіти обґрунтовують необхідність збагачення теорії керівництва елементами теорії менеджменту.

Один із можливих шляхів, що дозволить ВНЗ вистояти в жорсткій конкурентній боротьбі на ринку послуг у сфері вищої освіти, є розробка та запровадження системи менеджменту якості відповідно до вимог міжнародного стандарту. Необхідно усвідомити, що основний напрям діяльності вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації – це навчання і виховання студентів, здатних самостійно вирішувати і ухвалювати рішення в динамічних нестандартних умовах інноваційного розвитку.

Сучасні вимоги до спеціаліста дуже швидко трасформуються. Стара освітня модель, яка існувала в системі планового централізованого господарювання дуже «неповоротка». Нормативні зміни (запропоновані закони України «Про освіту», «Про вищу освіту») забезпечують нам певну самостійність та мобільність, дозволяють швидше та раціональніше приймати рішення в питаннях формування технологій освітнього простору (створювати ОКХ, ОПП, навчальні програми, навчальні плани), і як наслідок, відповідно до регіональних вимог, випускати та працевлаштовувати випускників у яких є потреба, але головне, щоб вони мали високий рівень підготовки.

Концепція якості освіти продовжує формуватися: змінюються підходи, показники освіти, розробляються нові критерії, створюються незалежні моніторингові комісії, але все ж таки вони не повною мірою враховують особливості сучасного навчального закладу. Якість освіти сьогодні слід розглядати як постійну орієнтацію на задоволення замовника освітніми результатами, враховуючи при цьому особливості кожного регіону.

Для практичного застосування можна визначити такі критерії якості навчального процесу: наявність навчальних та робочих планів, графіку навчального процесу, робочих програм з дисциплін, їх методичного забезпечення, постійність в організації поточного та кінцевого контролів. У рамках вище сказаного необхідно зробити акцент на моніторинговій діяльності відділення (лікувальне та сестринське відділення КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж») як складової ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Перевівши поняття якості знань в числові співвідношення, ми не повинні забувати, що кінцевим результатом освітньої діяльності на будь-якому рівні має бути особистісний ріст об`єкта цієї діяльності. А для того щоб це побачити, менеджер-викладач (завідуючий відділенням) повинен здійснювати багатогранний постійний моніторинг на кожному етапі освітнього процесу.

Етапи моніторингу:

  1. Аналіз якісних показників з дисциплін в групі та порівняння їх між собою.

І курс лікувального та сестринського відділень

Висновок: найвищий показник якісної підготовки за результатами І семестру 2015\16 н.р. показала група С-10. Особливо високі показники з дисциплін «Українська література», «Світова література». Нижчий у порівнянні з середнім з «Математики». Отже, в наступному семестрі необхідно збільшити кількість консультацій та рекомендувати голові П(Ц)К відвідати уроки в даній групі і т.д.

ІІ курс лікувального та сестринського відділень

 

ІІ курс сестринського відділення (групи С-20, С-22)

ІІ курс лікувального відділення (групи Л-20, Л-21)

Висновок: найвищі показники якісної підготовки за результатами І семестру 2025\16 н.р. показала група Л-20, закономірності з усіх дисциплін зберігаються. Низький показник підготовки має група Л-21. Особливо слід звернути увагу на дисципліну «Основи загальної та медичної психології». Дана дисципліна викладається і в наступному семестрі. Отже більш ретельно розглянути причини таких низьких показників, надати консультації студентам.

 

ІІІ курс лікувального та сестринського відділень

Висновок: найвищі показники якісної підготовки за результатами І семестру 2015\16 н.р. показала група С-30, хоча з дисципліни «М\с у внутрішній медицині» (59%) показник є значно нижчим за середній. Рекомендувати викладачеві дисципліни надати додаткові консультації, активізувати роботу кабінету по відпрацюванню практичних навичок, перед виходом на виробничу практику провести практичні зрізи з м\с у внутрішній медицині та м\с в хірургії.

  1. Порівняльний аналіз на основі якого приймаються певні рішення.

Кінцевим етапом моніторингу є виведення рейтингу кожної групи відділень та по коледжу в цілому. Дана оцінка якісної підготовки надає можливість коригувати заходи, що плануються на ІІ семестр (вивчення питання викладання дисципліни та заслуховування його на педагогічній нараді, інформування студентів про рейтинг групи, мотивація групи за високе рейтингове місце і т.д.)

 

Рейтингова таблиця успішності

груп лікувального та сестринського відділень КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж» за І семестр 2015/2016 н.р.

Група

Кількість студентів в групі

Закінчили І семестр на

Одержують стипендію

Мають заборгованості

Абсолютна успішність (%)

Якісна успішність

(%)

Рейтинг

Всього пропусків

в т.ч. без поважних причин

Примітка

5”

4” і “5”

мають по 1-2 “3”

2014\15

2015\16

Л-10

22

-

5

5

14\1

-

100

-

18

X

454

62

 

Л-11

23

-

6

1

8(інв)\1

1

95,6

-

26

IX

432

124

 

Л-20

20

-

4

4

19(інв)\-

-

100

50

20

X

576

92

 

Л-21

15

-

5

1

4\1

1

93,3

19

26

IX

288

62

 

Л-30

32

1

15

3

18(інв)\6

2

94

28

50

І

494

52

 

Л-40

19

1

4

6

12\7

-

100

84

26

IX

610

90

 

Л-41

14

-

4

1

5\-

-

100

27

29

VIII

266

28

 

Всього

145

2

43

21

83\16

4

97

-

31

 

3120

510

 

С-10

21

-

8

3

14\3

-

100

-

38

VI

492

86

 

С-20

21

-

8

1

13\4

-

100

62

38

VI

172

64

 

С-22

17

-

7

-

7\3

-

100

-

41

IV

120

-

 

С-30

22

-

10

4

13(інв)\2

-

100

35

45

ІІ

380

86

 

С-32

19

-

7

-

7\1

2

89,5

29

37

VII

430

134

 

С-40

23

-

10

3

12(сир)

-

100

42

44

ІІІ

508

186

 

С-42

18

-

7

1

9\1

-

100

40

39

V

522

92

 

Всього

141

-

57

12

77\15

2

98,6

 

40,4

 

2624

648

 

Всього по коледжу

286

2

100

33

160\31

6

97,9

 

36

 

5744

1158

 

 

Дана форма підведення підсумків за семестр застосовується не один рік, відчутно полегшує координацію навчально-виховної роботи на відділенні та допомагає отримати вищі якісні освітні показники. Адже правильний розподіл функціональних обов`язків між учасниками освітнього процесу дозволяє чітко прогнозувати завдання та ефективно його виконувати. Не є новим, що колективна взаємодія педагогів забезпечує максимум творчості в професійній діяльності, якщо в колективі панує взаєморозуміння, довіра один до одного, спільність цілей, пов`язаних з трудовою діяльністю.

Література.

1. Левківський К., Сухарніков Ю. Завдання щодо забезпечення якості вищої освіти України в контексті Болонського процесу. Вища освіта, 2004.- № 5-6.

2. Якименко Ю. Вдосконалення системи контролю якості вищої технічної освіти і Болонський процес. Вища освіта, 2004.- № 5-6.

3. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : АСК, 2004. – С. 26.

4. Бургун І. В. Конструктивістський підхід до визначення компетентності особистості / І. В. Бургун // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : збірник наукових праць. – 2011. – № 1(4). – С. 195–205

Формування самооціночної мотивації у студентів медичного коледжу

О.В.Сербіна

КЗОЗ “Богодухівський медичний коледж”, м. Богодухів (Україна)

Постановка проблеми. Питанню підвищення ефективності професіональної підготовки студентів у вищих навчальних закладах присвячена велика кількість досліджень. Однак проблема активізації професіональної самопідготовки вивчена недостатньо, особливо її мотиваційна сфера.

Аналіз досліджень і публікацій. Дослідженню структури мотивації присвячено роботи вітчизняних та зарубіжних авторів: В.І.Ковальова, А.К.Маркової, М.В. Савчина, О.Д. Сафіна, П.А. Шавіра [5], Дж. Аткінсона[2] , Р. Бака, В. Ламберта, Т.Холлідея та ін.

Мета публікації аналіз сформованості професійної спрямованості студентів та пошуки шляхів її удосконалення.

Основні результати дослідження. Реформування системи вищої освіти зумовлює посилення уваги суспільства до проблеми підвищення ефективності професіональної підготовки студентів у вищих навчальних закладах [1]. Одним з показників ефективності навчально - виховної роботи викладацького колективу коледжу є самовиховання і самопідготовка студентів до майбутньої професійної діяльності. Ніяка зовнішня система впливу, покликана забезпечити комплексність у формуванні фахівця, не досягне поставленої мети, якщо не знайде в самої особистості підтримки, опори і відповідних зусиль, спрямованих на формування професійних якостей.

Для стійкості та дієвості професійної спрямованості велике значення має структура, ієрархія мотивів. Студенти можуть використовувати при обґрунтуванні професійного вибору однакові мотиви, а якість професійної спрямованості буде різна. Це залежить від того, які мотиви вибору професії є для студента головними, у якій супідрядності вони знаходяться. Центральні мотиви визначаються на підставі їхньої значущості для стійкості і дієвості спрямованості і, отже, для активізації особистості в професійному становленні. У залежності від ієрархії центральних мотивів визначається рівень професійної спрямованості.

Вважаю, що найважливішими мотивами, які підвищують рівень професійної спрямованості, є мотиви адекватної самооцінки властивостей особистості, необхідних для успішного виконання професії, що обирається. Це, за своєю суттю, мотиви адекватної самооцінки професійної здатності. Коли людина впевнена, що її психофізіологічні і характерологічні властивості значною мірою відповідають специфіці обраної діяльності, що це її покликання, то в неї з’являється висока стійкість і дієвість професійної спрямованості[3]. При сформованості такого рівня спрямованості людина може терпляче переносити початкові тимчасові невдачі в її результатах. Керуючись мотивами обов’язку перед суспільством, виявляючи наполегливість і працьовитість, людина, що має реальні передумова до обраної професії, обов’язково досягне високих результатів у своїй діяльності. У свою чергу, успішність у діяльності є основою переживання позитивних емоцій і сприяє формуванню інтересу, схильності до даної професії.

Визначаючи ієрархію в системі мотивів, що забезпечує високий рівень професійної спрямованості, виходимо з того, що основою свідомого вибору професії є усвідомлення обов’язку перед суспільством. Тому дуже важливо, щоб обрана професія відповідала психофізіологічним і психологічним властивостям особистості. Дана відповідність є передмовою досягнення максимальних результатів у трудовій діяльності і тим самим буде сприяти задоволеною потреби у виконанні такого обов’язку. Здійснити правильний вибір професії особистість може тільки в тому випадку, якщо в неї сформована адекватна самооцінка професійної здатності. Основою адекватності цієї самооцінки є знання людиною своїх фізичних, психофізіологічних, характерологічних властивостей і особливостей, а також усвідомлення сутності обраної професії і встановлення відповідності своїх особистісних якостей вимогам цієї професії.

Вибір професії відповідно до задатків і здібностей є основою виникнення інтересу до даної професії. Інтерес може формуватися і самостійно, без опори на адекватну самооцінку. Але в цьому випадку існує можливість виникнення схильності до діяльності без наявності відповідних здібностей. В основі інтересу до професійної діяльності лежать позитивні емоції, пов’язані з задоволенням потреби у виконанні тої чи іншої діяльності. Інтерес виступає як потреба займатись діяльністю, що сама по собі приносить задоволення і стає побудником активності, під впливом якого всі психологічні процеси людини протікають особливо інтенсивно і напружено, а діяльність стає захоплюючою і продуктивною [4].

Основу високого рівня професійної спрямованості, на мою думку, складають три групи мотивів, що повинні бути розташовані в наступній ієрархічній послідовності:

  • мотиви свідомості обов’язку перед суспільством;

  • мотиви самооцінки професійної здатності (професія відповідає моїм здібностям);

  • мотиви інтересу до професійної діяльності (професія приносить задоволення від занять улюбленою справою).

Серед студентів медичного коледжу було проведене анкетування з метою дослідження рівня спрямованості студентів.

Перша група питань анкети вимагала розкриття студентами значення і сутності професійної діяльності. Аналіз змісту відповідей на ці питання показав наявність поверхневих знань. Переважна більшість студентів (87%) вказували тільки дві – чотири якості особистості та одну – три здатності, необхідні для професійної діяльності. Поряд з цим усі студенти правильно визначили суспільне значення обраної професії. З цього можна зробити висновок, що, хоча студенти в обґрунтуванні вибору професії прямо не називають мотиви першої групи, вони їх якби мають на увазі, правильно вказуючи суспільну значимість професії.

Друга група питань анкети була спрямована на виявлення рівня сформованості мотивів самооцінки професійної здатності. На жаль, студенти не тільки не називали ці мотиви, але навіть коли від них вимагали перелічити якості своєї особистості, що, на їхню думку, будуть сприяти чи утруднювати їхню професійну діяльність, то багато хто (37%) відмовилися це зробити, посилаючись на свою непоінформованість; інші ж (63%) називали тільки одну–дві якості власної особистості. Ці дані говорять про не сформованість у студентів найважливішої сторони професійної спрямованості – адекватної самооцінки професійної придатності і, як наслідок, вони не можуть її використовувати в якості мотиву професійного самовизначення безвідносно до своїх можливостей для цієї діяльності.

Враховуючи отримані дані щодо рівня сформованості професійної спрямованості студентів, у коледжі була проаналізована існуюча навчально-виховна робота та розроблені шляхи її удосконалення. Особлива увага приділена формуванню адекватної самооцінки професійної здатності. Така робота передбачала вирішення наступних завдань:

  • доведення до свідомості студентів суспільної значущості обраної професії, багатогранності змісту і компонентів діяльності, її індивідуально-ціннісного значення;

  • засвоєння студентами вимог професії до особистості фахівця, формування адекватної самооцінки професійної здатності і професійної підготовки, виховання у них переконання в можливості досягти висот професійної майстерності;

  • формування високого інтересу і захопленості професійною діяльністю.

Для вирішення цих завдань в планах навчально-виховної роботи передбачено:

  • екскурсії студентів-першокурсників до кабінетів доклінічної підготовки;

  • проведення бесід, лекцій, диспутів, конференцій, що розкривають сутність і значення професійної діяльності медичних працівників;

  • організація та проведення конкурсу «Медична сестра – моє покликання»;

  • залучення студентів до науково-практичних конференцій;

  • перегляд кінофільмів, спектаклів, читання й обговорення художніх творів, що розкривають сутність медичної професії;

  • моніторинг рівня сформованості професійно значущих якостей у студентів.

На нашу думку це сприяло формуванню умов адекватної самооцінки:

  • засвоєння студентами образу професії, системи її вимог до особистості медичного працівника;

  • залучення студентів до активної діяльності з самооцінювання;

  • активація у студентів критичного (самокритичного) ставлення до діяльності товаришів і своєї власної активності;

  • підведення студентів до усвідомлення важливості самооцінки для вдосконалювання якостей особистості, оволодіння методикою її реалізації.

Висновок. Самооціночна мотивація виступає умовою підвищення дієвості професійної спрямованості майбутніх фахівців, та в свою чергу, сприяє зростанню рівня професійної підготовки студентів коледжу.

Література

1.Національна Доктрина розвитку освіти України в XXI ст. //Освіта  України. – 2002. - №33.

2. Аткінсон Дж.В. Теорія про розвиток мотивації. – М., 1996.

3.Боришевский М.І. Розвиток саморегуляції поведінки школярів. – К., 1992.

4.Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – Москва- Воронеж, 1996.

5.Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. – М.: Педагогика, 1981.

 

Проектування змісту фундаментальних дисциплін в системі підготовки студентів ВМНЗ І-ІІ рівня (основи біологічної фізики та медичної апаратури)

Назаренко Лілія Володимирівна, викладач

Богодухівський медичний коледж (м. Богодухів, Харківська обл.)

Проблема вдосконалення науково-теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців є однією з найактуальніших у світовій та вітчизняній професійній освіті. Сучасне сус­пільство має фундаментальну освітню потребу у формуванні особистості, здатної до само­розвитку і самовдосконалення; особистості, яка б легко адаптувалася до швидкозмінних соціальних та технологічних умов, мала високий інтелектуальний та творчий потенціал, вміла використовувати набуті знання як до розв'язання прикладних завдань, так і до виробниц­тва нових знань.

Вимоги сучасної якісної фахової освіти це формування не лише вузькоспеціалізованих знань для безпосереднього виходу на ринок праці, а й дієвих довготривалих знань, які мо­жуть бути забезпечені лише за умови їхньої фундаментальності.

Відомий біолог Людвіг фон Берталанфі говорив: “Наука розпадається на безліч дисци­плін, постійно породжуючи нові піддисципліни. В результаті фізик, біолог, психолог, соціолог знаходяться, ніби замкненими в своїх випадкових світах і важко отримати слово іншому з такого кокона”. Кожна з дисциплін відображає лише певну частину реальності, однак всі на­вчальні дисципліни мають спільні риси, які надають можливість їх об’єднати у "модель зага­льної системи”, і всі наукові галузі потребують вивчення "цілого організму”, осмислення йо­го як стійкого стану, усвідомлення, що всі частини організму і весь він у цілому відкриті для впливу й самі впливають на оточення. При проектуванні дисципліни важливо розуміти фун­даментальність кожної та органічно інтегрувати їх одна в одну.

Досягнення цілей навчання забезпечується відбором навчального матеріалу і дидакти­чними процесами, які сприяють переведенню його в знання, вміння, навички та особистісні якості фахівця. Зміст навчального матеріалу і форми його трансформації у знання й уміння зафіксовано у відповідній навчально-програмній документації, основа якої освітні стандар­ти, кваліфікаційна характеристика і професіограма фахівця.

Природничо-наукова підготовка майбутніх молодших медичних працівників є базо­вою ланкою у формуванні професійних знань та умінь. Починаючи з 8о-х і аж до до-х років минулого сторіччя, частка природничо-наукового компоненту медичної освіти постійно знижувалася; сьогодні фундаментальні дисципліни складають дещо менше чверті від зага­льного обсягу годин.

Разом з тим, швидкий розвиток медичної науки, розробка і впровадження в клінічну практику нових технологій і стрімке розширення спектру лікарських засобів визначають не­ухильне підвищення вимог до якості підготовки випускників ВМНЗ, здатних задовольнити потреби мінливого ринку праці.

Ми бачимо, що у повсякденну медичну практику сьогодні входять нові діагностичні та лікувальні методики: позитрон-емісійна томографія, магнітно-резонансна томографія, елек­тронний парамагнітний резонанс, доплерографія, лапароскопічна та лазерна хірургія. Вони потребують базових фізико-математичних знань та умінь не тільки від лікаря, але й від мо­лодших медичних працівників (сестри медичної та фельдшера).

Як показує досвід, значна частина майбутніх медиків не володіє біофізичними знання­ми, які б повною мірою відповідали сучасним вимогам їхньої підготовки, що не сприяє про­фесійному зростанню, виробленню здатності гнучко реагувати на змінні проблеми (розви­ток хвороби, побічна дія від призначеного лікарського засобу, невідкладна допомога паціє­нту, не точне виконання алгоритму навички).

Традиційно відокремлений предметний принцип навчання не може підготувати фахів­ця, рівень знань якого відповідав би сучасним вимогам, а тому мусить зазнати певних змін до викладання теоретичних предметів вищих медичних шкіл. Ми вважаємо, що фундамен­тальні знання створюють необхідні умови для формування професійного мислення.

Для удосконалення змісту фундаментальних дисциплін природничо-наукового циклу в системі підготовки студентів медичних навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, перед по­чатком проектування змісту дисципліни «Біологічна фізика та медична апаратура» серед студентів та викладачів було проведено опитування. Перш за все ми поставили за мету ви­значити ступінь професійної спрямованості студентів.

На запитання анкети студентам першого року навчання: «Вкажіть мотиви вступу до медичного навчального закладу», відповіді розподілились таким чином:

  • порада батьків -15,8%
  • навчаються друзі-12,2%
  • можливість займатися улюбленою справою - 37,5 %
  • отримати диплом-12,5%
  • професійна орієнтація при вивченні природничих дисциплін - 7,3 %
  • інше-14,6%

Випускники коледжу на запитання анкети: «Яким є значення фундаментальних дисци­плін природничо-наукового циклу у вашій професійній діяльності», дали такі відповіді:

  • вивчення природничих дисциплін у медичних навчальних закладах не­потрібне - 4,2 %
  • більше уваги приділяти практичній стороні вивчення природничих дис­циплін -18,3 %
  • більше уваги звертати на зв’язок природничих дисциплін із професією медика-15,2%
  • зменшити кількість наукових термінів, понять, законів, обов’язкових для запам’ятовування - 27,4 %
  • збільшити кількість навчальних годин на вивчення предметів природ­ничого циклу -12,4%
  • не визначилися 22,2%

Аналогічне анкетування провели з респондентами, які є викладачами медичних коле­джів Харківської області. Результати відповідей на це питання розподілилися таким чином: 1,2%, 18,25%, 27,5%. 35,4%, 15% відповідно.

Отже, динаміка формування професійної спрямованості в процесі навчання студентів у ВМНЗ є складовою частиною цілісного процесу розвитку професійної свідомості, а студент­ський вік - сенситивний період для формування медичної спрямованості. Структура профе­сійної спрямованості та її зміст не залишається незмінним, вони змінюються з особистісним ростом фахівця, який знаходить у ній всі нові грані, зміст, форми в межах професії медика.

В процесі роботи був також досліджений рівень засвоєння змісту навчальної дисциплі­ни серед студентів II курсу лікувального та сестринського відділень Богодухівського медич­ного коледжу. При цьому використана шкала рівнів засвоєння змісту, розроблена Ю.С.Руденком.

У процесі її застосування було диференційовано обсяг та складність змісту на навчаль­ному занятті, не допускався виклад студентами готових знань, формування їх відбувалося шляхом постійного ускладнення і збільшення завдань, розширювалася «зона найближчого розвитку» при умові ускладненої роботи на більш високих рівнях засвоєння змісту навчаль­ної дисципліни.

Такий спосіб встановлення рівня засвоєння знань орієнтує педагога не тільки на фор­мування абстрактних знань, а і на забезпечення підготовленості студента до використання навчального матеріалу у майбутній професійній діяльності, до виконання таких дій, які б до­зволили вирішувати поставлені професійні завдання.

На основі зазначеного вище можна стверджувати, що розвиток професійного мис­лення обумовлюється великою кількістю чинників, серед яких ключовими є структурування змісту навчального матеріалу, що створює інформаційно-пошуковий конфлікт; використан­ня вправ та завдань професійного спрямування; залучення студентів до навчально- пошукової діяльності.

Отже, природничі предмети є не лише допоміжним інструментом для вирішення ок­ремих проблем, а перш за все, загальнокультурною базою для засвоєння системи принципів та структур, які складають основу спеціальних дисциплін, що вивчаються. Медична освіта має бути орієнтована на формування цілісного світогляду студента-медика, яке в своєму ро­звинутому вигляді означає здатність самостійно працювати, уміння узагальнювати й аналізу­вати, а також інтерпретувати результати аналізу. Формування цілісної картини світу у студе­нтів медичного коледжу забезпечує розвиток професійного та закладає базу для форму­вання клінічного мислення.

Література:

  1. Беспалько В.П. Производство педагогических технологий / В.П. Беспалько. - M.: Педагогика, 1996.--87 с.
  2. Бартош Н.О. Перспективи применения модульной технологи в обучении студентов медицинских вузов и медицинских факультетов университетов по специальности «Лечебное дело»\Н.О. Бартош, Н.С. Подчерняева. - M., 2010.-155 с.
  3. Стучинська Н. В. Реалізація концепції особистісно-орієнтованого навчання при вивченні курсу біофізики у вищих медичних навчальних закладах //Наукові записки. Серія: Пе­дагогічні науки. - Кіровоград: РВВ КДПУ, 2002. - Вип. 42. - С 208-214.
  4. Гончаренко С.У. Фундаментальність чи вузький професіоналізм освіти \ С.У. Гончаренко //Дидактика професійної школи: зб. Наук. Праць [Ред.кол.: С.У. Гончаренко, В.О. Рад- кевич, І .Є Каньковський та інші]. - Хмельницький: ХНУ, 2004. - Випуск 1. - 208 с.
  5. Ильина Т.А. Структурно-системный подход к организации обучения \Т.А. Ильина. - M.: Знание, 1972. - Вып. 1. - С16-18.

 

 

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

Комар Оксана Юріївна

Викладач КЗОЗ «Богодухівський медичний коледж»

Cтановлення сучасного демократичного суспільства передбачає активну діяльність майбутніх медичних працівників у сфері охорони здоров'я, що потребує сформованості у них готовності до комунікативної взаємодії у професійній діяльності, оскільки медичні працівники після закінчення навчального закладу працюватимуть у найскладнішій системі «людина-людина».

Практика професійної підготовки майбутніх медичних працівників свідчить, що у значної частини студентів домінують прагматично-меркантильні мотиваційні чинники до діяльності, ознаки бездуховності та відсутність потреби в особистісному зростанні, невміння виявляти та застосовувати вербальні й невербальні засоби комунікативної взаємодії. Системних досліджень у сфері формування готовності до комунікативної взаємодії студентів медичних коледжів на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики недостатньо, що й зумовило проведення дослідження.

Метою педагогічного експерименту, що проводився нами, було виявлено усвідомлення студентами необхідності їх фахової підготовки. У зв'язку з реформою системи освіти зазнали змін принципові засади повсякденної роботи медичної сестри. Згідно з філософією медсестринської справи, медична сестра є не тільки виконавцем, але й організатором догляду за пацієнтами. Ці умови вимагають вміння співпраці з пацієнтом і його родичами, планування та здійснення догляду, що буде впливати не тільки на патологічний процес, але й на вирішення психологічних і соціальних проблем, забезпечать самостійність і незалежність пацієнта.

Психологія лікування полягає не тільки в тому, щоб надати комплекс лікувальних послуг, а й у безпосередньому спілкуванні з пацієнтом. Тому медичний працівник повинен знати механізм спілкування, психологію особистості, мати навички ефективної комунікативної взаємодії для успішного здійснення професійної діяльності. Професійну комунікацію медичного працівника, зокрема, медичної сестри, ми розглядаємо як систему безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій фахівця, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікативної взаємодії у професійній діяльності.

В експерименті брали участь студенти другого (загальною кількістю 56 осіб) та четвертого курсів (загальною кількістю 49 осіб) відділення «Сестринська справа» Богодухівського медичного коледжу.

Для прищеплення знань, формування умінь і навичок, а також виявлення й розвитку особистісних якостей і навиків комунікативної взаємодії студентів у ході експерименту у навчально-виховному процесі застосовувалися наступні методики. Викладання дисциплін «Основи медсестринства», «Медична та соціальна реабілітація» відбувалося відповідно до майбутньої професійної діяльності студентів з одночасним використанням на практичних заняттях таких активних методів навчання, як рольові ігри, аналіз конкретних ситуацій, соціально-психологічний тренінг тощо. Експеримент полягав у з'ясуванні ступеня впливу названих методик на процес формування знань, умінь і навичок, а також розвиток особистісних якостей у студентів, їх комунікативних здібностей, необхідних їм у подальшій професійній діяльності і на динаміку їх розвитку.

Для виявлення комунікативних схильностей особистості було обрано методику КОС-1 В.В.Синявського та Б.А.Федоришина.

Результати вхідного тестування з використанням

методики КОС-1 (комунікативні схильності)

Значний відсоток низького та нижче середнього рівня, який ми бачимо на другому курсі, не обов'язково свідчить про те, що в студентів комунікативних схильностей та навичок нема зовсім. Можливо, що їм не були створені умови для їх прояву і розвитку, або в них самих не було потреби придбати відповідні вміння та навички.

Для визначення рівня комунікабельності студентам було запропоновано дати відповіді на запитання ще одного тесту, опитувальника за редакцією В.Д.Ряховського.

Результати вхідного тестування з використанням

тесту за редакцією В.Д.Ряховського

на визначення рівня комунікабельності

За результатами опитування 11% студентів ІІ курсу, 7% студентів ІV курсу отримали низькі оцінки. Це свідчить про те, що в них не розвинута комунікабельність, і це може перешкоджати успішному здійсненню професійної діяльності.

Провідним методом роботи зі студентами з метою удосконалення навичок комунікативної взаємодії був соціально-психологічний тренінг.

Після закінчення експеременту з використовуванням обраних засобів у процесі вивчення дисциплін «Основи медсестринства», «Медична та соціальна реабілітація» було проведено повторне тестування за тими ж методиками.

Порівняльні результати тестування з використанням методики КОС-1 (комунікативні схильності)

Порівняльні результати дослідження з використанням

тесту за редакцією В.Д.Ряховського

на визначення рівня комунікабельності

Отримані результати свідчать про ефективність використаних методик.

Зокрема, викладання зазначених дисциплін за запропонованими методиками виявилося не просто ефективним в плані досягнення мети дослідження, а ще й істотно підвищило рівень успішності студентів за цими дисциплінами у порівнянні з минулими роками.

За результатами дослідження було удосконалено програму дисциплін «Основи медсестринства», «Медична та соціальна реабілітація», які я викладаю у Богодухівському медичному коледжі.

Отже, викладання дисциплін «Основи медсестринства», «Медична та соціальна реабілітація» з використанням активних методів навчання, ігрових технологій, методу аналізу конкретних ситуацій, використання соціально- психологічних тренінгів розвиває у студентів уміння застосовувати теоретичні знання на практиці з метою їх оптимізації, формує потреби професійного розвитку, сприяє удосконаленню навичок комунікативної взаємодії, допомагає формуванню гармонійно-розвиненої, високо освіченої, соціально активної і національно-свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Вітенко І.С.Психологічні основи професійної підготовки сімейного лікаря. – Х.: Основа.- 2000. – С.24.

2. Гришкова Р.О. Діалог культур як проблема сучасної освіти // Наук.пр. Миколаївської філії Національного ун-ту «Києво-Могилянська академія». – Миколаїв, 2001. – Вип.1. – С. 12-15.

3. Овчарук О.В. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти. – Стратегія реформування освітив Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.6 «К.І.С.»,2003. – С. 57-81.

4. Уваркіна О.В. Формування культури розумової праці: Навчальний посібник. – К.:Старт. – 2003. – 101с.

5. Шкуренко Д.А. Загальна та медична психологія. Ростов-на-Дону, «Фенікс»,2002р. – С.352.